Структура і методика інтерактивного уроку
Коли я передаю знання іншим,
я стаю майстром.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, вона включає п’ять елементів.
І. Мотивація.
Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати власну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме. Тут прийоми можуть бути різні: ситуації, які викличуть подив або зацікавленість, розповідь учителя, демонстрування наочності. Цей елемент уроку займатиме не більше 5% часу заняття.
П. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель. Формулювання результатів інтерактивного уроку для сприяння успішності навчання учнів має відповідати таким вимогам:
- Висвітлювати результати діяльності учнів і бути сформульованими таким чином: “Після цього уроку учні зможуть…”;
- Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому воно має передбачати: обсяг і рівень засвоєння знань учнів, рівень розвитку навичок і вмінь, формування ставлення учнів до подій, явищ, процесів, що є предметом вивчення на уроці;
- Наводити приклади подібних явищ;
- Бути ясним і абсолютно зрозумілим у розмові.
Правильно сформульовані, а потім досягнені результати – 90% вашого успіху. Для того щоб почати процес навчання, потрібно:
- Назвати тему уроку;
- Звернути увагу на нові слова або проблемні питання;
- “Попросити учнів оголосити очікувані результати за текстом;
- Обгрунтувати оцінювання знань наприкінці уроку. Цей елемент уроку займатиме не більше 5% часу заняття.
ІІІ. Надання необхідної інформації
Мета цього елементу – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, опанування інформацією за допомогою наочності. Для максимального ефекту можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку займає 10-15% часу.
IV. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.
Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку (50% часу уроку). Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення вправи:
– Інструктування (2-3 хв.);
– Об’єднання в групи і розподіл ролей (1-2 хв.);
– Виконання завдання під керівництвом вчителя (5-15 хв.);
– Презентація результатів виконання вправи (3-15 хв.);
– Рефлексія результатів учнями: усвідомлення результатів роботи.
V. Підбиття підсумків (рефлексія) уроку.
Функції підсумкового етапу уроку:
– Прояснити зміст опрацьованого;
– Порівняти реальні результати з очікуваними;
– Аналіз зробленого;
– Висновки;
– Закріпити засвоєне;
– Установити зв’язок між тим, що вже відомо;
– Навчитися застосовувати знання у майбутньому.
Стадії підсумкового етапу уроку:
- Установлення фактів (що відбулося?)
- Аналіз причин (чому це відбувалось?)
- Планування дій (що робити далі?)
Готуючись до уроків світової літератури, я заздалегідь даю учням завдання підготувати матеріал про життя і творчість письменника або поета. Наголошую на тому, що знати біографію письменника, значить краще зрозуміти його твори.
На уроці ставлю проблемну ситуацію, залучаю всіх учнів до обговорення і даю можливість кожному із них висловити свою думку.
В кінці уроку роблю висновок і таким чином підходимо до домашнього завдання. Часто воно буває у вигляді творчої роботи.
Специфіка вивчення епічних творів
Вчителеві необхідно стисло охарактеризувати епоху, відображену в творі. Щоб розповідь учителя була цікавою, доцільно використати історичні матеріали, документи спогади сучасників тощо; треба також спиратися і на знання учнів з історії. Все це полегшить сприймання ними художнього твору, допоможе їм правильно оцінити змальовані в ньому явища і події.
Не можна починати вивчення великого обсягом твору, не переконавшись, що всі учні знають його текст. Вчитель повинен систематично перевіряти, як учні працюють над твором, з'ясовуючи це під час індивідуальної чи колективної бесіди, перегляду читацьких щоденників, формулярів бібліотеки тощо . Проте самого контролю мало. Досвідчені вчителі самі організовують позакласне читання і керують ним.
При вивченні композиції та сюжету епічного твору треба забезпечити максимум творчості, самостійності роботи учнів. Основна увага має бути зосереджена на з'ясуванні сюжету, його складових частин, визначенні їхньої ролі у творенні образів і загалом ідейного спрямування твору. Старшокласники повинні зрозуміти, чому письменник вдається до такої чи іншої побудови твору, як це допомагає йому глибше, ширше і переконливіше здійснити свій задум, тобто показати багатогранність життя чи його певні сторони. Тут же з'ясовується оригінальність стилю письменника, його манера будувати твір тощо.
Залежно від обсягу та характеру художнього твору, знання його тексту учнями тощо вчитель обирає такий метод опрацювання цієї теми, який при мінімальній витраті часу забезпечить найбільш ефективне засвоєння нового матеріалу.
Значно активізує урок попередня домашня робота учнів над текстом.
Щоб поглибити ідейне та естетичне сприймання образів, варто детально спинятися на найбільш хвилюючих епізодах, картинах, ситуаціях, де показано діяльність персонажів.
Як свідчить досвід, учні старших класів спроможні самостійно розібратися в ідейному спрямуванні твору, його художніх і мовностилістичних особливостях, композиційних прийомах творення образів, дати йому певну оцінку. Позитивні образи викликають прагнення учнів наслідувати їхні вчинки, морально-етичні принципи. Тому важливо, щоб старшокласники чітко уявили собі героя твору, пройнялися його думками, прагненнями, ідеалами. Від цього залежить пізнавальне і виховне значення літератури, її ідейно-естетичний вплив.
Нерідко шляхом порівняльної характеристики варто проаналізувати образи, протилежні за своїм характером, вдачею, внутрішнім світом тощо.
Учні старших класів під керівництвом учителя можуть і самостійно проаналізувати художні образи. Найкраще самостійну роботу практикувати тоді, коли вивчаються другорядні персонажі твору.
Значна кількість часу на уроках, присвячених вивченню великого прозового твору, відводиться для обговорення питань дискусійного характеру, зв'язку творів художньої літератури з нашою сучасністю, з життям.
Незважаючи на те, що для характеристики персонажів великих епічних творів відводиться значна кількість часу, глибоко опрацювати всі образи твору не завжди вдається. Тому досвідчені вчителі нерідко практикують учнівські доповіді та реферати про окремі образи виучуваного твору. Теми для доповідей і рефератів вони добирають такі, які б вимагали аналізу нескладних художніх образів, чітко і яскраво окреслених у творі.
Щоб така робота була успішною, вчитель має допомогти своїм вихованцям скласти план доповіді, підказати, як її побудувати, на що звернути особливу увагу, як дібрати критичну літературу тощо. На уроці один-два учні виступають з доповідями, всі інші слухають, роблять короткі нотатки з тим, щоб у разі потреби доповнити сказане, зробити окремі поправки чи зауваження. Додому, як правило, дається завдання написати на одну з прослуханих доповідей рецензію. Окремі рецензії читаються і обговорюються на наступному уроці.
Щоб закріпити вивчене про художні образи, систематизувати матеріал, опрацьований на попередніх уроках, учителі здебільшого проводять самостійні письмові роботи.
Мовностилістичні засоби великого епічного твору найкраще вивчати після старанної самостійної роботи учнів над текстом. Працюючи над сюжетом, композицією, характеристикою персонажів, учні вже спостерігали деякі засоби, дещо виписували, робили певні висновки щодо їх ролі.
При аналізі мовностилістичних засобів основна увага звертається на своєрідність стилю письменника, на те, як мовне багатство використовується автором, щоб глибше, яскравіше показати життя народу, викликати в читача симпатії чи антипатії до зображених людей і явищ дійсності. Важливо, щоб при цьому в учнів вироблялись уміння і навички аналізувати твір, розбиратись у його оцінці, щоб вони відчули його ідейну силу і художню красу, врешті, щоб вони зуміли відрізнити за стилем одного письменника від іншого.
Спостереження над мовною характеристикою персонажів краще робити під час опрацювання ідейного змісту й образів твору. Вчитель при цьому зосереджує увагу старшокласників на мовностилістичних особливостях твору, на лексиці, поетичній стилістиці, описах, картинах природи. Аналізові мови та художніх засобів епічного твору в класі здебільшого відводиться один, іноді два уроки. Напередодні вчитель пропонує учням зробити певні виписки, які можна було б використати.
Ідейно-художнє значення великого прозового твору найкраще висвітлювати тоді, коли учні обізнаються з сюжетом, композицією, системою персонажів, мовою та художніми засобами твору. В ході активної бесіди учні самі з'ясують, що нового вніс письменник у літературу, які зачепив життєві проблеми і як саме їх розв'язав; що письменник засуджує, що стверджує і наскільки переконливо; яке пізнавальне та виховне значення твору. Торкаючись мови і майстерності письменника, слід визначити, що нового він вніс у розвиток літературної мови, які традиції попередньої літератури продовжив.
Щоб повторити, поглибити, систематизувати і закріпити знання учнів, досвідчені вчителі інколи проводять так звану контрольно-повторювальну бесіду, в якій коротко повторюється все вивчене на попередніх уроках. Ефективним методом повторення вивченого є літературна вікторина, яка допомагає вчителеві виявити якість знань учнів. Проводиться вона в швидкому темпі. Перші 2—3 запитання ставить учитель, потім одні учні ставлять запитання, інші — відповідають на них. Коли учні уважно читали твір, добре його проаналізували, вікторина проходить жваво й цікаво.
Особливу складність являє собою навчання учнів читати і розуміти вірші. При цьому увагу зосереджуємо на:
• осмисленні змісту тексту (смисловий аналіз);
• з'ясуванні структури (композиційний розбір);
• емоційно-образному аналізі в поєднанні з розбором мовних та композиційних засобів, лексико-стилістичному;
• виразному читанні тексту (на основі різних видів аналізів).
Якщо враховувати зазначені вимоги, то доцільною може бути така методика опрацювання вірша:
I. Вступне слово вчителя про автора, спрямування на усвідомлення змісту (сприяє розширенню уявлень про зображувані події та явища, викликає інтерес до автора та вивчення його твору).
II. Зразкове читання (краще напам'ять) вірша вчителем за опрацьованою партитурою (первинне читання).
III. Читання вірша учнями мовчки, відповіді на 1-2 запитання для з'ясування основного змісту тексту («Про що дізнались?» — «Про які події розповідає автор?» — «Про кого розповідається у вірші?» та інші).
IV. Читання вірша всіма учнями напівголоса, відповіді на 1-2 питання для усвідомлення змісту тексту.
V. Аналіз фактичного змісту тексту.
Композиційний аналіз, складання плану.
Смисловий аналіз, «тлумачне» читання.
Словесне малювання, де це можливо.
Емоційно-образний розбір у поєднанні із засуванням мовних засобів, лексико-стилістичний аналіз.
Визначення головної думки (ідеї) вірша.
VI. Опрацювання разом з учнями партитури для виразного читання вірша (подальше усвідомлення змісту тексту). Якщо партитура складна, то вчитель повідомляє її учням. За нашою методикою послідовність опрацювання партитури (розбивки) для виразного читання має такою:
• з'ясування головної думки для тексту або частин (якщо текст великий);
• знаходження логічного центру (найголовніші слова для тексту в цілому) відповідно до головної думки;
• розбивка речень на логічні ланки (такти), визначення логічних пауз;
• виділення логічних наголосів для речення (найголовніші слова) та частин його;
• встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу;
• добір інтонації читання.
VII.Повторне читання вірша учнями одночасно з подальшою роботою по усвідомленню тексту (відповіді на запитання — смисловий аналіз).
VIII. Творча робота на основі тексту: читання в особах (епічний вірш), продовження авторської думки, складання тексту за аналогією до вірша, розповідь від певної особи, від автора, подовження подій тощо.
У процесі всієї роботи над віршем за визначеною методикою учень не чує невиразно прочитаного вірша до опрацювання партитури. Важливо, щоб зразкове читання вірша в первинному читанні вчителем якнайдовше зберігалось у пам'яті учнів.
Розробляючи конспект на основі наведеної дидактичної структури (етап уроку — «Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу»), методику вивчення прозового твору замінюємо методикою вивчення вірша.